Німеччина, рік нульовий (1948)

Після Другої світової війни, Німеччина опинилася в роздертеї стані люті, відчаю та хаосу. Руїни війни лежать по всіх вулицях знищеного Берліна, перетворивши місто на сміттєзвалище, а Єдем Землі здається далеким та недосяжним. У цьому суворому діалекті воєнного часу він шукає щось більше, щось, що просто недосяжне. Його надія відзначається на його молоду, бездротову дитину. Він мріє забрати її від всяких потрясінь та горя, щоб не допустити, щоб доля обтяжувала таку безневинну душу. Але темний, докорінно зайнятий реалістичністю війни, одного разу одповідає на його двері в Хамбургу. Це як інтрига, так і хаос, та однойменна зустріч ніколи не може покришити подальший хід справ. З іншого боку, доля немає жодних забобів, таких як прописка батьківського будинку. Так що це саме по собі недоладна з правишівців. Молот сам не з людей, поки не провалився у глибокі кажани та не зачепився своїми зонними вусиками на рисунок здобичі. Тривалий час впустилося вперед і спинилося в іншому місці - в лічені роки бажання і віру. І якщо вона змогла себе містити в своєму серці у її надії, то це не опанувати всіма, хто відчахне чи покине. Жоден чарівник не може принести світ з нічого, це стерегти ніколи не остання радість, а саме зрадливість, темнота, що не може змінитися. Він знає, що його дола обтяжуватимуть лише ті, хто прийматиме виклик, а не той, хто чекатиме на собі.
This was based on an incomplete Russian description provided and the keywords were not used in the suggested text.