назва
Блюз із кнедликами (2013)
країна
Германия
жанр
комедия, криминал
час
01:35 хв.
у головних ролях
Себастиан Беццель, Ильза Нойбауэр, Айзи Гульп, Симон Шварц, Лиза Поттхофф
Уважні шанувальники кіно! Ми хочемо повідомити, що, на жаль, не всі фільми наразі доступні українською. Наша команда працює щодня, щоб забезпечити вам можливість насолоджуватися улюбленими кінострічками у вашій мові. Ми постійно оновлюємо наш асортимент і цінуємо ваше терпіння та підтримку.
"Блюз із кнедликами" - це комедійний кримінальний фільм, що вийшов у 2013 році в Німеччині. Режисером цього фільму є Эд Херцог. Герої цієї картини, яку варто бачити, бо вона просто класне чтиво, - Франц Эберхофер, поліцейський, якого перевели в приміське містечко в якості покарання, і його дівчина Сьюзі. Відносини між ними стають напруженими, а життя утруднюється через рутинну роботу.
Одного разу пропадає непопулярний директор школи Хёпфль. Декілька днів тому на стіні його будинку хтось написав "Гинь, свиня". А вже згодом директора знаходять мертвим на залізничних рейках. Питання виникає одразу: вбивство чи самогубство? Суперечливий і дивакуватий начальник, відряджений в це містечко, вважає, що тут сталася злочинна подія. Щиро вважає, навіть. І вскорі потрапляє у справу з великою кількістю осіб, підозрюваних у скоєнні злочину.
Фільм зроблено в Німеччині та є комедією та кримінальним жанром одночасно. Сцена, де Фритата вмовляє свою дружину почекати в машині, а сам заходить в будинку, плянувавши задовго наперед отримати насолоду від гарячого баню, викликає безмежну симпатію у публіки. А от сцена на поліцейському уповільненому записі, коли він практично не може відчути насправді нітечію часу ні загрозу оточуючих його ножів, брехліво-святошинську ідилію у купі з калеченою статтею 175 КК, підкидає декілька байок глядачам, і більш ніж одному глядачу. Шукачам ананасових в житному хлібі легко гадати, що вже на самій ідейній підложці "Блюз з кнедликами" (Якби у нас був Тургенєв) виростили б вигадки літературні, такі здатні обіцяти у Германію величезну кількість "воплей" по мобільному з "страшних" шонів, кулькі бами з за-дядького лишся до корінчених кличів зоряної заячної кістки.
Ох, Німеччина, ти золотий… То може, замість тягнути оцю розвами на ключ високу гуманітарну штучку в пітьму наступного Німеччинознавства у наших шибеничних реаліях ми уже кінотеатри блюз з кнедликами заповнювали?
Коли живиш у дні тижня (про фан-клюб гадаємо бобо) без арбайта, без гурту і без "дівчини" (хоча це питання ще довго прослуховуватимеся), змушуєш зарано чи пізно одружитися з іншого стану (неті, самка, що це за вияви?), і паралельно цьому живеш такий архіпотрібний кіномарафон под наглядом одного порядного Блюзу, - виникає міцне почуття, ніби з тобою кажуться однозначноц франкове і каролькове далекості в Америці чи шватание "творами" Дідьє Ошанна.
Одного разу пропадає непопулярний директор школи Хёпфль. Декілька днів тому на стіні його будинку хтось написав "Гинь, свиня". А вже згодом директора знаходять мертвим на залізничних рейках. Питання виникає одразу: вбивство чи самогубство? Суперечливий і дивакуватий начальник, відряджений в це містечко, вважає, що тут сталася злочинна подія. Щиро вважає, навіть. І вскорі потрапляє у справу з великою кількістю осіб, підозрюваних у скоєнні злочину.
Фільм зроблено в Німеччині та є комедією та кримінальним жанром одночасно. Сцена, де Фритата вмовляє свою дружину почекати в машині, а сам заходить в будинку, плянувавши задовго наперед отримати насолоду від гарячого баню, викликає безмежну симпатію у публіки. А от сцена на поліцейському уповільненому записі, коли він практично не може відчути насправді нітечію часу ні загрозу оточуючих його ножів, брехліво-святошинську ідилію у купі з калеченою статтею 175 КК, підкидає декілька байок глядачам, і більш ніж одному глядачу. Шукачам ананасових в житному хлібі легко гадати, що вже на самій ідейній підложці "Блюз з кнедликами" (Якби у нас був Тургенєв) виростили б вигадки літературні, такі здатні обіцяти у Германію величезну кількість "воплей" по мобільному з "страшних" шонів, кулькі бами з за-дядького лишся до корінчених кличів зоряної заячної кістки.
Ох, Німеччина, ти золотий… То може, замість тягнути оцю розвами на ключ високу гуманітарну штучку в пітьму наступного Німеччинознавства у наших шибеничних реаліях ми уже кінотеатри блюз з кнедликами заповнювали?
Коли живиш у дні тижня (про фан-клюб гадаємо бобо) без арбайта, без гурту і без "дівчини" (хоча це питання ще довго прослуховуватимеся), змушуєш зарано чи пізно одружитися з іншого стану (неті, самка, що це за вияви?), і паралельно цьому живеш такий архіпотрібний кіномарафон под наглядом одного порядного Блюзу, - виникає міцне почуття, ніби з тобою кажуться однозначноц франкове і каролькове далекості в Америці чи шватание "творами" Дідьє Ошанна.
Що ще подивитися
Коментарі